Відчуття досить неоднозначні.
Початок вистави – міжгалактичні танці – аж ніяк незрозумілий у поєднанні з подальшим сюжетом.
Перший акт досить нуднуватий, хоча далі стає цікавіше. Постійні підстрибування акторів, які імітують шотландські танці, (навіть під час розмови!) викликають великий подив.
Гра акторів на високому рівні, емоції передані в повному обсязі, трагедія Фрекен Жулі, до якої спочатку виникають не найтепліші почуття, зачіпає за живе та викликає співчуття, смуток, навіть відчувається її біль.
Дякуємо за виставу!